За традицією кожного року ми з друзями вибираємося кудись закордон, щоб покататися на лижах. Я не люблю їздити в ту саму країну двічі, тому цього року ми вирішили відкрити нову “локацію” – італійські Доломіти. Італія вже давно вабила неймовірною красою гірських хребтів.
Організацією подорожі ми зайнялися завчасно – десь за 2 місяці до від’їзду. Розглядалися різні варіанти добирання – літаком, на власному авто. І оскільки ми хотіли не просто покататися, а ще і відвідати інші цікаві місця по дорозі, то добирання на авто виглядало найбільш підходящим в даній ситуації. Пізніше розкажу які ризики за собою несе їзда на далекі відстані закордон на авто).
Отже, бюджет складено. готелі заброньовано (а їх було під час подорожі 5 штук), речі спаковано, 6 людей готові сісти в 2 авто і вирушити в захопливу мандрівку.
Ось карта-план нашої 13-денної подорожі (загалом більше 3500км):
В перший день подорожі (1 лютого) ми ввечері успішно добралися до Братислави, і )):
На наступний день наш шлях проходив через Австрію, Німеччину, знову Австрію і от нарешті Італія:
Дісталися ми нашого готелю пізно ввечері. А наступного дня з вікна побачили отаке:
Далі було краще – коли ми попали на самі схили – то аж дух захоплює від тої немовірної краси:
Ось такі смаколики можна було скуштувати на горі:
Брускетта
Гуляш-суп і тортеліні
А ось так виглядав стіл у нас вдома, коли у нас було натхнення готувати самим ))
Звичайно, що будучи у Val di Fassa ми піднялися на Sass Pordoi (2950м), звідки відкриваються неймовірні краєвиди на Доломіти:
Венеція Верона На 3ій день перебування в Доломітах, вирішили поїхати у Венецію. Погода була не дуже, падав сніг, налаштували GPS і вирушили вдосвіта. Але дорога пролягала через грський серпантин, і я вперше на своєму авто застряг на підйомі, і не маючи ланцюгів рухатися далі було неможливо. 20хв намагань все таки подолати підйом і зрозумів, що треба повертатися назад. Але оскільки кататися вже бажання не було, то ми змінили свій маршрут і поїхали в інше чудове місто – Верону.
Верона – затишне і дуже романтичне містечко. Тут є 2 знакових місця, які обов’язково повинен відвідати кожен турист: античний амфітеатр і балкончик Джульєтти
Ось іще декілька фото Верони:
На 4ий день катання я невдало “приземлився” на праву руку. Як результат, катання закінчено і … шлях тільки один – в травмпункт. Перед тим як зробили рентген правої руки, я дуже переживав чи нема там перелома чи тріщини, бо додому залишалося 1500км, а я єдиний водій в своєму авто. На щастя, все виявилося гаразд в цьому плані, лікар сказав, що у мене просто сильний забій (який дає про себе знати ще досі 😦 ). Тому моя порада, якщо їдете в далеку дорогу і осболиво кудись де будете займатися чимось травмонебезпечним, беріть з собою хоча б ще 1 водія… на всяк випадок )))
